Є проблема (23)
У розпалі новорічні свята, а мешканці двох багатоповерхівок досі чекають обіцяні міським головою кошти. І вже надії немає, що вони будуть відшкодовані найближчим часом. Тому ми всі разом із співвласниками ОСББ «Земська, 39» та ОСББ «Героїв Авіаторів, 62» прийняли рішення звертатися в усі компетентні органи: НАБУ, ДБР, Генеральну прокуратуру, поліцію тощо для вирішення законності дій міського голови, адже ця проблема тягнеться майже 2 роки.
Кажуть, не прийнята програма! А як іде фінансування по неприйнятих програмах ТК «Прилуки» (єдине прибуткове комунальне підприємство в місті)? Мабуть оплата йде за те, що біля кожного «стовпа» вихваляють мера? Також фінансується КП «Муніципальний контроль», громадська вбиральня (КП «Послуга»), безпритульні тварини (КП «Послуга») та багато інших, які до захищених статей не мають ніякого відношення? Вони комунальні! А ще будівництво (модернізація) скверів, паркових зон, зон відпочинку, заміна вікон (заангажованих під поточний ремонт), посів трави на зиму з утепленням…. Чому Закон не один для всіх?!
Уже два роки – з грудня 2019 року й до цього часу – ми, мешканці будинку 216, що по вулиці Київській, пишемо в КП «Прилукижитлобуд» листи-звернення. Річ у тім, що в нашому під’їзді №1 протікають труби в підвалі, заливаючи його водою та нечистотами, неприємні запахи від яких чути навіть у квартирах. Труби каналізації, водопостачання та водовідведення потрібно терміново замінити, адже вони дуже пошкоджені корозією, й одягнені на них у багатьох місцях хомути не рятують їх, бо теж течуть. Водопроводи холодної та гарячої води знаходяться в аварійному стані. Ситуація досить критична, нам доводиться по кілька разів на місяць викликати аварійку.
Зволікати більше не можна. Експлуатація мереж у такому стані в підвалах багатоповерхівок забороняється! Ми весь час просимо керівництво «Прилукижитлобуду» і по телефону, і в письмових зверненнях (їх було вже сім!) вирішити проблему, але нічого конкретного в цьому напрямку так і не зроблено. У підвалі є шість каналізаційних стояків, на двох із яких у вересні 2021 року поставили пластикові труби, проте місця їх з’єднання з металевими не загерметизували, тому як текло все в підвал, так і тече.
Така недбалість може мати дуже серйозні, навіть трагічні наслідки! Дві несучі стіни від постійної вологи руйнуються, вода підмиває фундамент, будинок уже похилився набік!
До редакції часто звертаються прилучани, стурбовані відсутністю на маршруті автобусу №19, який сполучає мікрорайон Рокитний і м’ятно-дослідну станцію. Питання, так би мовити, не зовсім за адресою, але ми спробували розібратися.
Як відомо, у зв’язку з карантинними обмеженнями, які діяли в квітні та на початку травня, даний автобус якраз і перестав курсувати містом. За словами Олександра Сивенка, заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, перевізник мав повне право згідно законодавства припинити рух транспортного засобу по загальноміському маршруту у зв’язку із його збитковістю на певний період часу.
Чому маршруту №19 досі немає, достеменно сказати не можна, адже вагомих причин цьому на даний період немає. Прилуки, як і вся Україна, нині перебувають у жовтій епідеміологічній зоні. Тож логічно, що життя має повернутися в звичний ритм.
Так я звертаюся, не вперше, до міського голови Ольги Попенко, як голова комітету сімей загиблих афганців. Тема дуже болюча, бо не перший раз наші сім’ї опинилися «на задвірках» (це слова однієї матері загиблого сина). Дуже красиво ТБ «Прилуки» показувало, як вітали до Великодня та Дня Перемоги ветеранів, чорнобильців і сім’ї загиблих воїнів АТО. Ось тільки про наші сім’ї чомусь забули. Де ж була ваша команда, Ольго Михайлівно? 6 травня я особисто зателефонувала Вам і висловила своє обурення. Ви сказали, що є час до 9 травня, і Ви все виправите. Але, як завжди, Ваші слова пішли на вітер. Ніхто нас не привітав ні 8-го, ні 9-го травня. Чому ж так працює Ваша команда? Де ж Ваш відділ внутрішньої політики, Ваші радники, заступники? Таке враження, що наші сини «п’яні повипадали з балконів». І батькам немає ніякої шани.
У другий понеділок або ж вівторок після Великодня відзначаються Проводи – день особливого поминання покійних. Люди зазвичай приходять на цвинтар, щоб помолитися за душі покійних родичів, прибрати та прикрасити місце поховання.
Що стосується прикраси могил, то для християн головною прикрасою є християнський хрест, який знаменує порятунок і воскресіння людини. Однак, насправді мало хто про це думає і, приходячи на кладовище, обов’язково приносить із собою додаткову прикрасу – квіти. Так проявляється наша пам’ять і любов до покійних. Це природно для людини, і тут немає нічого дивного. Квіти прийнято приносити навіть у храм, розміщувати їх перед іконами. Але якщо в храм християни приносять квіти живі, то на кладовище переважна більшість приносить квіти штучні.
Загалом пластикові вінки та квіти не несуть ніякої богословської символіки, це просто традиція, яка поширилася в радянські часи. А от у Європі подібного немає. У європейських країнах, під загрозою великих штрафів, зовсім заборонено приносити подібні пластикові прикраси на кладовище.
Запитаєте чому? Усе через їхній склад.
Як повідомляють екологи, пелюстки штучних квітів виготовляють із синтетичних тканин – поліестеру, латексу, органзи, оброблених різними хімічними складовими. Для їх фарбування використовуються переважно анілінові фарби – досить токсичні сполуки, які можуть чинити негативний вплив на здоров’я. Стебла, бутони та інші декоративні елементи в більшості випадків роблять із пластику, найчастіше з ПВХ, теж досить токсичного. Серцевини та дрібний декор можуть виготовлятися з пінопласту, який при нагріванні (наприклад, на сонці) здатний виділяти канцерогенну речовину – стирол.
Ситуація погіршується ще й тим, що переробці штучні квіти не піддаються, адже складно встановити тип використаного пластика, бо в кожній такій квітці присутньо багато побічних матеріалів, які важко розділити (тканина, метал, часто запаяний всередину пластика). Тому вони, як і штучні вінки та інша подібна атрибутика, рано чи пізно опиняються на смітнику, продовжуючи виділяти токсичні речовини та забруднюючи ґрунт, повітря, ґрунтові води. Час їх розкладання в землі дуже тривалий – понад 100 років! А при спалюванні, що нерідко практикується, у навколишнє середовище можуть виділятися важкі метали й діоксини – стійкі органічні забруднювачі, що володіють найсильнішою канцерогенною дією та є однією з причин розвитку онкологічних захворювань.