29 березня у стінах міської бібліотеки імені Любові Забашти звідусіль лунали ноти поетичності. На акцію «Жива бібліотека», приурочену до тижня дитячої та юнацької книги, завітали гості: голова благодійного фонду «Благовіст-Чернігівщина» Світлана Бірюзова, письменниця Лілія Черненко, прилуцький скульптор Семен Кантур, начальник управління містобудування та архітектури міської ради Віктор Тесленко, поетеса Ніна Заболотна та майор поліції Тетяна Пироженко. Їх радо вітали студенти Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу ім. І. Я. Франка.
Спілкування між гостями та слухачами відбувалось у незвичній формі. Студенти мали змогу поспілкуватися з кожною «живою книгою», поринути не тільки в суть написаного, а й заглянути в саму її душу. Талановиті своєю вдачею, шановані гості бібліотеки відкрито йшли назустріч усім заданим питанням студентів, ділилися історіями свого життя.

У Прилуцькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №10 пройшов тиждень дитячого читання. Розпочався тиждень урочистим заходом «З книгою жити – з добром дружити!», на який були запрошені мери 1-10 класів, голови комісії «Шанувальники книг», учні, вчителі. Яскрава презентація розповіла про цікаві факти з історії виникнення книги. Учні старших класів підібрали висловлювання великих людей про книгу, а найменші – читали вірші.
Також у ході тижня в шкільній бібліотеці були оформлені книжкові виставки: «Книга – джерело знань», «Світ зарубіжної літератури», «Письменники рідного краю», «Світ української поезії». Серед учнів 1 – 10 класів було проведено колективний перегляд літератури на тему «Мій рідний край, моя земля…» Вихованці 1-4 класів взяли участь у «Брейн-ринзі казок», грі «Чарівна регата», учні ж 5-6 класів здійснили незабутню подорож до Прилуцького краєзнавчого музею імені В.І. Маслова.

Отаман Прилуцького козацького полку навів приклади бездіяльності міської влади, котрі зумовили організацію акції протесту

У п’ятницю, 31 березня, о 9:30 біля міської ради відбудеться загальноміський мітинг протесту. Про це повідомив отаман Прилуцького козацького полку, головний організатор акції Сергій Ткаченко. За його словами, мітинг матиме мирний і суто громадський характер, без залучення будь-яких політичних сил. Наразі ініціативу козаків підтримали ГО «Учасники АТО «Щит», самооборона та волонтери міста.
Дата й час проведення акції обрані невипадково – на півгодини раніше має розпочатися сесія міської ради. Тож питання до представників місцевої влади та прийняту резолюцію можна буде передати «в перші руки». Що ж конкретно хвилює організаторів мітингу, «Граду» розповів Сергій Ткаченко.

«АСФАЛЬТ ЗІЙШОВ РАЗОМ ЗІ СНІГОМ»

– Сергію Григоровичу, мітингами в наш час уже нікого не здивуєш, і в Прилуках у тому числі. Місто переживало куди більш неспокійні часи, ніж нинішні. Які причини для проведення протестної акції цього разу?
– Головна причина мітингу – це бездіяльність влади. Хіба цього не досить? Чи можна мовчати, коли місто потерпає від нагальних проблем? Ми визначили чотири основні питання, але зрозуміло, що їх значно більше. Кожен присутній матиме змогу висловити свою точку зору, адресувати міському голові чи то депутатському корпусу зауваження та пропозиції щодо наболілих, актуальних для нього питань.
– Пропоную детальніше зупинитися на тих злободенних проблемах, до вирішення яких, на Вашу думку, мусить спонукати цей мітинг.
– У першу чергу будемо говорити про стан доріг у місті. Минулого року на ремонт вуличного покриття було виділено рекордну суму. Таких грошей не виділялося раніше не те що при жодному з мерів, а навіть при всіх попередніх мерах, разом узятих. І що ми маємо на сьогодні? Весь асфальт зійшов разом зі снігом. Будемо вимагати, щоб покарали винних у такому неякісному ремонті, посадовців, які це допустили. Слід вимагати в підрядників зробити гарантійний ремонт. І найголовніше – потрібно відпрацювати механізм на майбутнє, щоб усі ямки, які підлягатимуть ремонту, були помічені та прив’язані до місцевості. По тих картах, які доступні в Інтернеті, знайти щось нереально – на вказаному місці видно, що асфальту тут взагалі не клали, або геть незрозуміло, де нові вибоїни, а де старі. На ці помилки ми з козаками вказували ще минулого року.
Наступний момент – щоб до робіт допускалися лише ті фірми, які мають серйозні основні засоби. На сьогодні однієї з фірм-підрядників уже не існує як такої, тому зрозуміло, що гарантійний ремонт вона нам робити не буде. Питання до влади: хто буде виконувати передбачене зобов’язання? За чий рахунок? Не менш важлива вимога, щоб роботи по їх закінченню приймав не один місцевий посадовець або з якоюсь некомпетентною комісією, а була залучена незалежна експертиза. Вона коштує немало – близько 30 тисяч гривень – але якість висновків дозволить місту зекономити значно більше.

«ПОСТАВИМО МІСЬКІЙ ВЛАДІ УЛЬТИМАТУМ»

– Справді, дороги навесні – це наша біда. Та, крім цього, в місті існує немало інших проблемних питань, чи не так?
– Звичайно. 31 березня, коли відбуватиметься мітинг, ми будемо вимагати, щоб депутати на сесії прийняли рішення про мораторій на закриття чи реорганізацію закладів освіти й медицини. Таке рішення вкрай потрібне місту. Усі пригадують ажіотаж щодо ймовірного закриття дитячої лікарні, ще свіжіший у пам’яті інцидент зі школою №13. Дякувати Богу, ми з козаками та всім миром піднялися й не допустили закриття школи. У приміщенні дитсадка №23 перед його закриттям обіцяли зробити соціальний притулок, але зараз уже про це не згадують. Закрити дитсадок дуже просто, а ось відкрити просто нереально. Тому необхідно ввести мораторій або, як варіант, оприлюднити поетапну програму закриття чи реорганізації тих чи інших закладів до завершення каденції нинішнього мера, виключивши з цього питання елемент спонтанності. Як люди відреагують на таку програму – побачимо.
– До речі, про реакцію прилучан на суспільне життя міста. Як відомо, Прилуцький козацький полк має телефон довіри – так звану гарячу лінію. Черпаєте звідти суттєві для всієї громади питання?
– Наступне питання нашого мітингу – якраз із цих дзвінків: безпритульні собаки в нашому місті. Останнім часом багато скарг, постійно люди звертаються до медиків із укусами собак. Я сам став свідком ситуації, коли на дівчинку напала собача зграя, і невідомо, чим би це скінчилося, якби нікого не було поряд. Тому ми поставимо міській владі ультиматум: даємо певний термін – скажімо, два тижні. За цей час вони повинні не лише презентувати чіткий план вирішення цієї проблеми, але й почати діяти.
– Ви вважаєте, що за два тижні можна вирішити проблему безпритульних собак? За довгі роки цього не вдалося зробити…
– Для цього бачу конкретний механізм. Слід якомога швидше впроваджувати проекти по громадському бюджету, що стосуються безпритульних тварин. Не варто зволікати. Крім того, необхідно визначити, хто в подальшому буде відповідати за цей аспект, контролюватиме кількість собак на ринках, на великих і малих підприємствах. В інших містах проблему вирішують – виходить, і ми можемо.

«НАВІЩО НАМ ДИВАНИ, КОЛИ ДІТИ МЕРЗНУТЬ?»

– Сергію Григоровичу, на початку розмови Ви говорили про чотири основні питання, що підійматимуться на мітингу. Яке ж останнє з них?
– Йдеться про санітарний стан нашого міста. Контейнерів для сміття не вистачає, навіть урн у центрі Прилук бракує. Багато несанкціонованих смітників, яких не повинно бути взагалі. Ми маємо спеціалізовані комунальні підприємства «Послуга» та «Муніципальна поліція». Невже вони цього не помічають?
Зараз почали впроваджувати проект щодо роздільного збору сміття. На майданчиках ставлять три різні контейнери для відходів різного типу. Але який у цьому сенс, якщо все сміття забирає одна машина? Знущання над людьми, які намагаються вдома сортувати відходи. До того ж, не було проведено роз’яснювальну роботу серед населення про мету та специфіку проекту.
Але це питання далеко не останнє – їх у місті безліч. Скажімо, люди просять відремонтувати дах у багатоповерхівці, яка ось-ось рухне, а від влади чують лише обіцянки та не бачать ніяких дій. При цьому мерія в нас пофарбована, всередині килими та дивани. А тим часом в одному з дитсадків у кімнаті групи випало скло великого розміру, взимку температура була +7. Скло коштує 30 тисяч гривень. У мене питання: 400 тисяч на фасад і килими знайшли, а 30 тисяч для дітей немає?
– Натякаєте на нецільове використання бюджетних коштів?
– Тут і натякати не треба, факти говорять самі за себе. До прикладу, на найближчу сесію мали винести проект рішення про виділення 48 тисяч гривень на закупівлю відзнак міського голови – футлярів та посвідчень. Ми підняли шум у соцмережах, тому зараз цей проект можуть «приховати», але ж намір був очевидний. Можливо, краще кошти на коробочки та інші предмети не першої необхідності направити на вирішення справді насущних проблем? Навіщо нам нові дивани, коли діти в садочку мерзнуть, а в людей житловий будинок падає?
– Тут важко не погодитися, та наостанок цікавить дещо інше. Якщо влада не вкладеться в терміни, які отримає у вигляді ультиматуму, як збираєтеся діяти?
– Хочу наголосити, що акція протесту проходитиме в цілком мирному руслі, без радикальщини. Занесемо меру резолюцію, дамо два тижні – нехай працює зі своєю командою. Якщо ж результатів не побачимо, питання ставитиметься вже по-іншому. Бо далі терпіти не можна. Будемо мовчати – знову нам мільйони в асфальт закатають і медальки замовлятимуть. Наша мета – підштовхнути владу до вирішення проблем, яких, повторюся, в Прилуках удосталь.

Спілкувався Олександр Бойко

Доля непередбачувана, навіть трохи жорстока, адже вона – так, саме вона – для кожного приготувала купу випробувань, з якими ми зобов’язані впоратися, щоб перейти на інший етап життя і, звичайно, стати сильнішими. Але коли від нас іде близька людина, йде в небуття, де знайти сили, щоб не впасти духом?..

У понеділок, 27 березня, в міському Будинку культури пройшов вечір пам’яті Катерини Аніщенко – режисера МБК, засновника народного театру «Первоцвіт» і театральної студії «Спалах», педагога. На дійство зібралося безліч людей, які хотіли віддати свою шану подрузі, кумиру та просто талановитій людині.
Розпочала цей вечір Анастасія Шестопал віршем Ліни Костенко «Доля». І не дарма, адже саме ця поетеса була для Катерини Олександрівни улюбленою. Пізніше пролунали ще й такі її поезії: «Зорі» у виконанні Анни Дзядченко та ансамблю «Фермата», «Мати» — Тетяни Погребняк.
Вірші у виконанні молодих виконавців – Анастасії Кононенко, Діани Будюк, Єлизавети Кендзерської – чудово переплітались із присвятою «Маєш крила», яку виконав Максим Даниленко, виступами акторів із народного театру «Первоцвіт», народного аматорського театру «Рампа», народного театру хореографічної мініатюри «Апломб», театральної студії «Казкар», театру «Стріла», театру вогню та світла «Агній», козацького куреня імені Івана Сірка, народного фольклорного ансамблю «Горлиця».

«Весь світ – театр, а люди в ньому актори», – саме так говорив класик драматургії Вільям Шекспір, тим самим підкреслюючи значущість театру в житті суспільства. За кілька тисячоліть театральне мистецтво не розгубило свій вплив на глядача, запалюючи серця все нових і нових прихильників. Та чи любите ви театр так, як любить його рампівська сім’я?
25 березня в міському Будинку культури відбувся творчий ювілейний вечір знаного в Прилуках і далеко за межами міста аматорського театру «Рампа», присвячений 65-й річниці його створення та 35-й річниці присвоєння йому звання народного. Колектив існує з 1952 року й донині об’єднує талановитих однодумців різних професій любов’ю до сцени.

День відкритих дверей у Прилуцькому гуманітарно-педагогічному коледжі ім. І. Я. Франка – це завжди свято, адже тут раді привітати майбутню студентську молодь та познайомитися з нею ближче. 25 березня коледж знову відчинив свої двері та дав чудову змогу побачити, яке ж воно, реальне студентське життя в навчальному закладі, та уявити себе частинкою великої і дружньої родини.
Багато молоді разом зі своїми батьками завітали до стін коледжу з безліччю запитань щодо умов та особливостей навчання, додаткових переваг і можливостей. На все це вони знайшли відповідь. Згуртований колектив закладу організував виставку робіт і нагород студентів, атмосферний концерт та забезпечив відверту й достовірну консультацію для майбутніх абітурієнтів. Більшість переконалась у пріоритетах навчального закладу, який піклується і про подальше навчання студентів, можливості вступу до вищих начальних закладів і тісну співпрацю з ними.
У Прилуцькому гуманітарно-педагогічному коледжі присутня належна матеріально-технічна база, що є необхідною умовою для підвищення якості освіти, комфорт і гарний інтер’єр. Сучасні спортивні зали, аудиторії, обладнання налаштовують студентів на творчу й пізнавальну діяльність.

Прилуцький край у період Української революції 1917-1921 років

Українська революція 1917-1921 років – це один із ключових та водночас найскладніших періодів національної історії ХХ століття. Лише в чотири роки вмістилося стільки людських сподівань, гарячих надій, кривавих битв, готовності стояти за Україну аж до самої смерті – й водночас стільки демагогії, брехні, непереборного владолюбства, що ця доба є воістину незабутньою для нових поколінь українських патріотів.
Ідею самостійної незалежної держави на початку ХХ століття підтримали в різних куточках України, у тому числі й на Прилуччині.

ЗА ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ

Коли у червні 1917 року Центральна Рада утворила свій уряд і почала домагатися проголошення автономії України в складі нової Росії, у Прилуках влада стояла на позиції українського національно-визвольного руху. У міській Думі обговорювалися питання про українізацію міських шкіл та гімназій, всіляку підтримку отримало товариство «Просвіта», засноване 16 березня 1917 року з метою розвитку української культури, освіти, мови.
З острахом сприйняли прилучани події жовтня 1917 року, коли до влади в Росії прийшли більшовики. Тоді в місті відбулися об’єднані збори всіх партійних і громадських організацій, на яких було засуджено «зухвалий виступ» більшовиків у Петрограді та створено військово-революційний комітет для захисту міста й повіту «від виступу більшовицьких партій і темних елементів».

Шановні добродії! У минулому номері «Града» я повідомляв читачам про існування так званого дозвільного документа, яким відкрили трафік великовагового транспорту по нещасних дорогах нашого міста. Так от, історія має своє продовження.
Як депутат міської ради, я отримав лист за підписом міського голови, в якому зазначено наступне: «Надсилаємо копію листа Служби автомобільних доріг у Чернігівській області, на підставі якого надано можливість проїзду по дорогах загального користування великоваговим транспортом». І головне, додаток на двох аркушах (фотокопія самого листа). Зупинимося спочатку на цьому. Я не знаю, хто так підставляє міського голову, готуючи настільки недолугі відповіді, але підпис мера Прилук легатимізує таку, перепрошую, дурницю.
До конкретики: в листі облавтодору зазначено, що в порядку винятковості надано дозвіл проїзду вантажівкам (19 штук зерновозів), які належать ТОВ «Батьківщина» по автодорозі, увага: Н-07 Київ – Суми – Юнаківка. Для допитливих – це бетонна дорога, яка проходить обабіч Прилук із півночі від «круга» в Заїзді та «штанів» на Манжосівці. Тобто Прилуки зерновози не повинні чіпати. Йдемо далі. У листі надано ще дозвіл для одного автомобіля (молоковоз, одна штука), маршрут руху якого визначено ще й по трасі Р-67 Чернігів – Ніжин – Пирятин. З останнього слідує, що дірявити залишки міського асфальту обласні держиморди дозволили лише одному молоковозу. У принципі, одного колісного молочника громада переживе, чи не так?
Підсумовуючи сказане. Зерновозів на вулицях міста ми не повинні бачити, навіть у винятковому порядку, а буденну тишу провінційного містечка може порушити одинокий транспорт із лактаційним продуктом.